Розквіт штучного інтелекту став однією з головних опор економіки США, але разом із надприбутками техгігантів країна отримала ще одне джерело конфліктів. Для роботи сучасних систем ШІ потрібні гігантські дата-центри – комплекси з тисячами серверів і надпотужним охолодженням. Вони поглинають колосальні обсяги електроенергії, гудуть цілодобово, а інколи ще й викидають у повітря шкідливі речовини. Саме проти такого сусідства дедалі активніше виступають громади в різних куточках Сполучених Штатів.
Уже зараз у країні працюють об’єкти, що займають мільйони квадратних футів, перетворюючи околиці на промислові зони з димом із труб, постійним шумом вентиляторів і зростанням рахунків за електроенергію для місцевих мешканців. Відгук простий: люди не хочуть жити поруч із монстрами з металу, бетону й труб. На цьому тлі по всій країні формується нова хвиля спротиву – від тихих передмість до промислових міст, від Західного узбережжя до Середнього Заходу.
Історія з гігантським дата-центром компанії xAI в Мемфісі, штат Теннессі, стала для багатьох тривожним сигналом. Підприємство, що працює на 33 газових турбінах, отримало неофіційну назву «Колос» і, за даними видання Tennessee Lookout, збільшило рівень смогів у місті приблизно на 60%. Мемфіс – велике портове місто на річці Міссісіпі з багатою музичною історією (саме тут формувався блюз і ранній рок-н-рол), але й із високим рівнем бідності та расової нерівності. Місцева спільнота, де переважають небагаті та расово різноманітні мешканці, фактично не мала реальних інструментів впливу на рішення про розміщення такого об’єкта. Для інших регіонів це стало застереженням: «Якщо ми промовчимо сьогодні, завтра отримаємо свій власний “Колос” за парканом».
Міста й містечка від Аризони до Мічигану зривають плани техгігантів
Попри рекордні обсяги інвестицій у так зване «гіпермасштабування» – будівництво дедалі більших і потужніших дата-центрів – місцеві громади в США дедалі частіше кажуть «ні». І йдеться вже не лише про протестні плакати біля ратуші, а про конкретні політичні рішення, що зупиняють мільярдні проєкти.
Чендлер, Аризона: рада міста різко змінює позицію
В одному з міст агломерації Фінікса – Чендлері, штат Аризона, – міська рада в грудні одноголосно провалила проєкт будівництва нового дата-центру після гучних виступів місцевих жителів, про що писав канал Fox Business. Це рішення стало особливо показовим, адже ще в жовтні той самий проєкт пройшов голосування із результатом 5-1 на користь забудови.
Аризона, відома пустельними ландшафтами, спекотним кліматом і стрімким зростанням передмість, уже кілька років приваблює великі технологічні компанії вигідними податковими умовами та відносно дешевими землями. Однак у Чендлері терпіння мешканців урвалося: люди побоювалися ще більшого навантаження на електромережі, шуму, а також можливих проблем із водою – критичним ресурсом для охолодження серверів у посушливому штаті. Навіть підтримка колишньої сенаторки Кірстен Сінеми, яка нині очолює бізнес-лобістську організацію Arizona Business Roundtable, не врятувала проєкт.
Франклін Тауншип, Індіана: Google відступає під тиском громади
На Середньому Заході, в окрузі Джонсон в Індіані, громадянам також вдалося відбити масштабні плани. У Франклін Тауншип, передмісті з типовою сумішшю фермерських угідь та житлових кварталів, Google планувала спорудити новий дата-центр. Але спротив об’єднав і республіканців, і демократів, про що писало місцеве ЗМІ WFYI. Під тиском мешканців компанія зрештою відмовилася від проєкту.
Для Індіани, де чимало міст залежать від промисловості, тобто вже знайомі з наслідками забруднення, перспектива отримати ще одне джерело викидів і шуму виглядала занадто ризикованою. Люди відверто заявляли: вони не хочуть, аби невидимий «хмарний» бізнес перетворював їхні поля й луки на промисловий майданчик із серверних ферм.
Мічиган і Західні Скелясті гори: від місцевих протестів до вимоги мораторію
На півночі, у штаті Мічиган, видання Planet Detroit розповіло про організований рух, який домагається запровадження загальнодержавної паузи на будівництво нових ШІ-дата-центрів. Мічиган – колишнє серце автомобільної промисловості США з містами на кшталт Детройта та Лансинґа, де громади добре пам’ятають, як промисловий розвиток залишав після себе забруднені річки, ґрунти та цілі покинуті райони. Тепер активісти намагаються не допустити повторення подібних сценаріїв під вивіскою «цифрової економіки».
Паралельно спротив наростає й у гірських регіонах Заходу, про що писало Colorado Public Radio (CPR). Скелясті гори, відомі національними парками, гірськолижними курортами та мальовничими долинами, давно приваблюють тих, хто шукає тиші, природи та чистого повітря. Намір розміщувати в цих місцях потужні обчислювальні комплекси з високим рівнем споживання енергії та ймовірним шумовим впливом сприймається як загроза унікальному природному середовищу, яке є основою туризму та місцевої ідентичності.
Статистика протестів: мільярдні проєкти в підвішеному стані
За підрахунками видання The Verge, мешканцям різних штатів уже вдалося заблокувати або суттєво загальмувати інфраструктурні плани техгігантів на суму в «десятки мільярдів доларів». Дослідницька компанія Data Center Watch виявила, що лише у другому кварталі 2025 року кількість зафіксованих випадків спротиву будівництву дата-центрів зросла на 125%. Дві третини відстежуваних проєктів опинилися в статусі «заморожених» або скасованих.
Такі показники свідчать не про поодинокі локальні конфлікти, а про системне зрушення в настроях. Люди перестали сприймати дата-центри як безболісну «інфраструктуру десь далеко», адже наслідки – зростання тарифів, шум, зміни ландшафту, ризики для довкілля – виявляються надто відчутними для тих, хто живе за кілька сотень метрів від огорожі з колючим дротом і вентиляторів, що гудуть цілодобово.
Від камер спостереження до ШІ-ферм: зневіра в великих технологіях
Ця хвиля спротиву нагадує ще одну тенденцію – організовані кампанії проти розширення мережі систем відеоспостереження з елементами ШІ. Мешканці міст дедалі частіше ставлять під сумнів, чи варта ідея «розумної безпеки» тотального стеження вулицями, транспортом і публічними просторами.
Після років скандалів навколо соціальних мереж, витоків персональних даних та маніпуляцій громадською думкою довіра до великих технологічних компаній у США помітно просіла. Люди продовжують користуватися смартфонами на кшталт iPhone, але сприймають соцмережі з підозрою, а щодо масового впровадження ШІ відверто не відчувають ентузіазму. У повітрі звучить непросте запитання: «Чим усе це насправді корисне для нашого повсякденного життя – і чому ми маємо за це розплачуватися?»
Хто заплатить за енергію для ШІ, якщо американці проти?
Стрімке поширення протестів проти гіпермасштабування налякало представників індустрії ШІ. Без нових дата-центрів, розкиданих по всій країні, нинішні темпи зростання технологічних компаній просто неможливі. Однак критичні матеріали в медіа та розповіді мешканців про зростання рахунків за електроенергію й погіршення стану довкілля розлітаються швидше, ніж встигають з’являтися нові інвестиційні плани.
Реакція гравців ринку дає зрозуміти, що головним подразником для населення вони вбачають саме вартість електроенергії. Microsoft, Amazon і галузеве об’єднання The Data Center Coalition в коментарях для Investor’s Business Daily наголошували, що готові самостійно оплачувати енергоспоживання своїх об’єктів. Формально це має зняти побоювання про те, що місцеві мешканці фактично субсидуватимуть чужі обчислення власними платіжками.
Та реальна картина виглядає інакше. Журналістські розслідування показують, що, попри офіційні заяви про «самоокупність» таких об’єктів, у деяких регіонах уже зараз спостерігається зростання тарифів саме там, де поблизу працюють або будуються серверні ферми. До того ж чимало дата-центрів поки що стоять напівпорожніми, але енергосистеми змушені тримати резерв потужності під їхні майбутні потреби – це також закладається в тарифи.
Для багатьох сімей у Сполучених Штатах, особливо в регіонах з невисокими доходами, електроенергія – це одна з найчутливіших статей витрат. Якщо додати до цього погіршення якості повітря, ризики для місцевих екосистем і втрату сільськогосподарських земель під промислову забудову, виходить потужний мотиваційний коктейль для найширшої коаліції опонентів. До неї входять і екологічні активісти, і фермери, і власники невеликих бізнесів, і звичайні мешканці передмість, які просто не хочуть бачити за вікном гігантські металеві коробки.
Багаті не хочуть платити – навантаження зміщується на вразливі регіони
Однак відмова від будівництва дата-центрів у заможних передмістях не означає, що потреба індустрії зникає. Якщо не вдається домовитися з мешканцями багатших округів, компанії шукають майданчики в менш привілейованих спільнотах – як це сталося в Мемфісі. Міста з високим рівнем безробіття, недостатніми інвестиціями в інфраструктуру та обмеженими ресурсами часто погоджуються на суперечливі проєкти в надії отримати податкові надходження та нові робочі місця.
На глобальному рівні ця логіка поширюється ще далі. Якщо США та інші багаті країни почнуть активніше обмежувати розміщення енергомістких обчислювальних центрів, наступною мішенню стануть держави з нижчими доходами, де спротив простіше «заглушити» щедрими вливаннями капіталу. Такий підхід повторює давню схему: брудні, ресурсомісткі або небезпечні виробництва вивозять із заможних регіонів до тих, хто має менший політичний вплив і слабший захист прав громадян.
У результаті ті самі витрати, від яких відмовляються мешканці багатих кварталів у США, – подорожчання енергії, забруднення повітря, промислова забудова сільських районів – перекладаються на плечі інших людей, часто у країнах з крихкою економікою або історією колоніальної експлуатації. Сучасна цифрова економіка в такому разі лише продовжує стару практику: прибутки осідають у центрах впливу, а наслідки розлітаються по периферії.
Роль держав: як не допустити «гарячої картоплі» з дата-центрами
Щоб уникнути глобальної гри в «гарячу картоплю», коли небажані об’єкти просто перекидають із регіону в регіон, дедалі важливішою стає роль державної політики. Влада впливових країн, передусім США та їхніх економічних партнерів, має не лише рахуватися з настроями власних виборців, а й формувати міжнародні стандарти щодо розміщення, енергоефективності та екологічного впливу дата-центрів.
Йдеться про обмеження викидів, вимоги до прозорості енергосистем, реальні зобов’язання щодо інвестицій у місцеву інфраструктуру й гарантії для громад, які приймають у себе такі проєкти. Інакше дата-центри для ШІ ризикують перетворитися на нову форму екологічної та соціальної нерівності: одні користуються зручними «розумними» сервісами, а інші платять за це власним повітрям, рахунками за електроенергію та зниженням якості життя.