Де саме на планеті розташований найбільший дата-центр – питання просте лише на перший погляд. Сховища інформації бувають різних масштабів: від мікроцентрів, що за розміром нагадують холодильник, до гігантських комплексів, які займають кілометри території та споживають стільки електроенергії й води, скільки невелике місто. Саме такі комплекси називають hyperscale-дата-центрами – це потужні майданчики площею понад 10 тисяч квадратних футів (приблизно від тисячі квадратних метрів), де працює більше ніж 5 тисяч серверів.

У світі нині налічують приблизно 1 200 таких надвеликих центрів обробки даних, і понад половина з них працює у Сполучених Штатах. Вони забезпечують роботу хмарних сервісів, онлайн-відео, соцмереж, штучного інтелекту, банківських систем та державних платформ. Проте рекордсмен, за поширеними оцінками, стоїть не в США та не належить ані Amazon, ані Microsoft, ані Google.

Китайська «інформаційна фортеця» у Внутрішній Монголії

Найчастіше титул найбільшого дата-центру світу приписують China Telecom Inner Mongolia Information Park. Це великий комплекс у місті Хух-Хото – столиці автономного району Внутрішня Монголія на півночі Китаю. Регіон історично був степовою територією кочових народів, а сьогодні активно забудовується промисловими зонами, енергетичними об’єктами та цифровою інфраструктурою. Хух-Хото перетворюється на важливий вузол для телекомунікацій та логістики між центральним Китаєм і кордоном із Монголією.

China Telecom – найбільша державна телекомунікаційна компанія Китаю, яка керує сотнями дата-центрів як усередині країни, так і за кордоном. Вона пропонує послуги розміщення серверів (colocation), захищеного хостингу та хмарні рішення для корпорацій і постачальників цифрових сервісів. Саме її парк у Внутрішній Монголії часто називають найбільшим дата-центром планети. Офіційні джерела стверджують, що комплекс займає понад 10,7 мільйона квадратних футів площі – тобто більше мільйона квадратних метрів.

За задумом китайської сторони, цей об’єкт мав стати своєрідним «цифровим мегаполісом», де поруч із залами з обладнанням розташовані офіси, склади й житлові приміщення для персоналу, щоб інженери могли працювати у форматі майже закритого містечка. Саме поєднання робочої інфраструктури та житла, а також підключення до потужних енергетичних ліній робить комплекс особливо привабливим для великих корпоративних клієнтів.

Чому розмір китайського гіганта під великим знаком питання

Попри майже одностайні згадки в рейтингах, підтвердити масштаби китайського дата-центру не так просто. У 2022 році журналіст і аналітик Себастіан Мосс з видання Data Center Dynamics вирішив ретельно перевірити, чи справді Inner Mongolia Information Park відповідає заявленим величезним показникам. Оскільки доступ до об’єкта для іноземних медіа фактично закритий, він скористався супутниковими знімками Google Earth.

Мосс виміряв контури кампусу та окремих будівель, порівняв їх зі зображеннями, зробленими у різні роки, і з’ясував, що реальні масштаби комплексу виглядають набагато скромніше за офіційні заяви. Навіть якщо врахувати шість основних корпусів на території, кожен орієнтовно з чотирма поверхами, підрахунки дали приблизно мільйон квадратних футів загальної площі. Це значно менше, ніж поширений показник у понад 10 мільйонів квадратних футів, але все одно вражаючий розмір для індустрії центрів обробки даних.

На думку журналіста, інформаційний парк у Внутрішній Монголії або досі будується, або ж частину проєкту заморозили. Будівництво подібних комплексів триває роками, і плани, озвучені на старті, не завжди збігаються з підсумковим результатом. Тому оцінити нинішній стан об’єкта лише за офіційними презентаціями досить складно.

Ще одна проблема полягає в тому, що китайські компанії зазвичай не поспішають відкривати свої двері для західних репортерів. Через це медіа та аналітики змушені покладатися на дані, оприлюднені виданнями на зразок China Daily – англомовної газети, що належить Комуністичній партії Китаю і фактично виконує роль офіційного рупора для міжнародної аудиторії. Це створює ризик завищених оцінок і рекламних формулювань, які не підкріплені незалежними перевірками.

Крім того, навіть якщо площа кампусу справді сягає десятків мільйонів квадратних футів, не вся ця територія є власне дата-центром. Значну частину займають адміністративні будівлі, складські зони, технічна інфраструктура та житлові блоки для співробітників. Виходить, що загальна площа комплексу й площа серверних залів можуть різнитися в рази, а саме серверні приміщення й визначають реальну потужність центру обробки даних.

На тлі цієї невизначеності цікаво виглядає позиція Guinness World Records. Книга рекордів фіксує не китайський комплекс, а американський об’єкт: дата-центр компанії Switch у Лас-Вегасі вважається найбільшим кампусом такого типу з площею 2,2 мільйона квадратних футів. Втім, цей запис оновлювали ще в 2014 році, і відтоді будівництво hyperscale-центрів і в Китаї, і в США істотно прискорилося. Можливо, власники нових гігантських майданчиків просто не зацікавлені в офіційних рекордах, а воліють мовчки будувати інфраструктуру для глобального інтернету та хмарних сервісів.

Інші гіганти: від китайських кампусів до американських пустель

China Telecom Inner Mongolia Information Park – не єдиний китайський об’єкт, який потрапляє у світові рейтинги. У топи часто включають дата-центр China Mobile у провінції Хейлунцзян на північному сході країни. Регіон межує з Росією, відомий суворими зимами та лісистою місцевістю. Тут розташовані важливі промислові центри та транспортні коридори, тож перенесення сюди масштабного цифрового кампусу має стратегічне значення. Площа об’єкта China Mobile у Хейлунцзяні оцінюється в 7,1 мільйона квадратних футів, однак, як і у випадку з Внутрішньою Монголією, ці показники важко незалежно підтвердити.

Ще один великий китайський комплекс – Range International Information Hub у місті Ланфан, провінція Хебей. Цей регіон оточує Пекін і Тяньцзінь, фактично формуючи разом із ними агломерацію Цзін-Цзінь-Цзі – один із найбільших урбаністичних вузлів світу. Ланфан, що розташований між Пекіном і Тяньцзінем, став зручною локацією для розміщення технологічних майданчиків, які одночасно обслуговують кілька мегаполісів. Для Range International Information Hub також заявляють площу близько 6,3 мільйона квадратних футів, але ці цифри лишаються переважно на рівні рекламних матеріалів.

Американські дата-центри: від Невади до Юти

Визначити, який дата-центр є найбільшим у США, теж виявляється непросто. Компанія Switch, що спеціалізується на будівництві та експлуатації масштабних центрів обробки даних, у своїх промоматеріалах називає свій об’єкт біля Ріно в штаті Невада «найбільшим і найпотужнішим дата-центровим кампусом у світі». Ріно – місто на кордоні з Каліфорнією, оточене пустельними ландшафтами й гірськими хребтами Сьєрра-Невади. Поруч із ним розміщується чимало високотехнологічних проєктів, зокрема промислові парки та логістичні склади, що обслуговують Західне узбережжя США.

Насправді ж зараз готові будівлі дата-центру Switch поблизу Ріно займають близько 1,4 мільйона квадратних футів. Компанія має грандіозні плани: ще чотири центри вже будують, є резервні ділянки для подальшого розширення. Залежно від сценарію розвитку, оцінки майбутньої площі всього кампусу коливаються від 7,2 до 10 мільйонів квадратних футів. Тобто у перспективі Ріно справді може наблизитися до масштабів, які приписують китайським гігантам. Але поки це радше проєкція на майбутнє, ніж поточний стан справ.

Наразі найбільшим об’єктом самої Switch залишається її Core Campus у Лас-Вегасі, штат Невада. Лас-Вегас, всесвітньо відома «столиця казино», за останні десятиліття перетворилася ще й на центр дата-центрів і цифрових сервісів завдяки сухому клімату, великій кількості доступної землі та розвиненій енергетичній інфраструктурі. Кампус Switch у цьому місті перевищує 2 мільйони квадратних футів – це один із наймасштабніших діючих комплексів зі зберігання даних у Північній Америці.

Окремої уваги заслуговує секретний дата-центр Агентства національної безпеки США (NSA) у штаті Юта. Він розташований неподалік Солт-Лейк-Сіті, у місцевості, де колись домінували фермерські угіддя та військові полігони. Сьогодні це один із найзакритіших цифрових об’єктів уряду США. За відкритими оцінками, комплекс займає близько 1,5 мільйона квадратних футів. Дані, що там зберігаються, засекречені, але експерти припускають, що це колосальні масиви інформації, зібрані внаслідок електронного стеження, перехоплення сигналів та аналізу супутникових зображень. Саме цей центр неодноразово потрапляв у поле уваги правозахисників та журналістів, які ставлять питання про масштаб державного контролю над комунікаціями.

Перший hyperscale: скромні розміри, великий вплив

Ще півтора десятиліття тому масштаби сучасних гігантів у сфері обробки даних видавалися б фантастикою. Першим центром, який зазвичай вважають початком епохи hyperscale, став дата-центр Google у місті Даллес, недалеко від Портленда в штаті Орегон. Регiон відомий м’яким кліматом і близькістю до річки Колумбія, що робить його привабливим для об’єктів, яким важливе ефективне охолодження та доступ до «чистої» енергії гідроелектростанцій.

Порівняно з сьогоднішніми монстрами індустрії, Dalles Data Center видається цілком компактним – близько 94 тисяч квадратних футів. Але саме тут Google відпрацьовував моделі масштабованої інфраструктури, які згодом стали стандартом для всіх найбільших гравців: від будівництва у форматі модулів до надзвичайно оптимізованих систем охолодження й живлення. Власне, без таких «першопрохідних» майданчиків нинішні багатомільйонні за площею комплекси навряд чи з’явилися б так швидко.

Сьогодні карта гігантських дата-центрів простягається від монгольських степів і окраїн Пекіна до пустель Невади та гірських долин Юти. Частина об’єктів демонстративно відкривається для камер і журналістів, інші залишаються в тіні високих парканів і режимних допусків. За цими різними стратегіями приховується одна спільна риса: саме ці комплекси непомітно для пересічних користувачів перетворилися на фундамент цифрової економіки, де кожен лайк, кожна транзакція та кожне відео знаходять собі місце в нескінченних рядах серверів.